Уривок з книги Воллі Ковала про культового режисера
«Випадково Вес Андерсон» – це візуальна подорож у реальний світ, який виглядає так, ніби зійшов зі сторінок сценаріїв Веса Андерсона. Воллі Ковал зібрав у цій книзі унікальні місця з усього світу, що нагадують кінематографічний стиль культового режисера – із симетрією, пастельними тонами та ретельно вибудованими деталями.
Книга заснована на популярному онлайн-проєкті AccidentallyWesAnderson, який об’єднав мільйони шанувальників режисера. Тут зібрано не лише неймовірні фотографії, а й захопливі історії про кожну локацію. Ця книга – справжня знахідка для фанатів Андерсона, любителів подорожей і всіх, хто цінує естетику та нетипову красу навколишнього світу. Пропонуємо уривок з книги, яка готується до друку у видавництві ArtHuss.
***
Трейлер компанії «Ейрстрим»
Джексон-Сентер, Огайо. 1931 р. Фото Лейн Діттоу
Трейлер компанії «Ейрстрим» (Airstream) створив Воллі Байам ‒ справжній візіонер, сповнений палкої жаги до пригод. Він народився на День Незалежності у 1896 році в Бейкер-Сіті, містечку на Орегонському шляху, де його бабуся й дідусь вирішили прив’язати свій фургон та мула, прямуючи до нового життя на Заході. Перші роки життя Воллі провів на овечій фермі, живучи в дерев’яному фургоні, обладнаному піччю та всім необхідним ‒ такими були витоки його знаменитого трейлера.
Наприкінці 1920-х років Воллі одружився. Тоді він уже був відчайдушним туристом, хоча його першій дружині ніколи не було так зручно спати на землі, як йому. Завжди прагнучи поліпшити життя, Воллі змайстрував конструкцію, яка дозволила розмістити намет на його «Форді» моделі Т. Попри функціональність, вона була не достатньо стійкою до погодних умов, та й встановлювати її щоразу було не дуже зручно, тож Воллі продовжував працювати над конструкцією. Він замінив намет на шатро краплеподібної форми, і, пішовши далі, додав піч і холодильник, перетворивши його на справжній житловий трейлер. Ця модель мінібудинку зачудувала стількох проїжджих мандрівників, що Воллі вирішив, що масове виробництво мінібудинків може перетворитися на «доволі гарний бізнес».
Задовольнившись своєю моделлю, Воллі опублікував інструкції для збирання такого трейлера в журналі «Популярна механіка». Згодом йому почали надходити численні запити на виготовлення трейлерів, подібних на той, що стояв припаркований біля його будинку. І вже в 1931 році, отримавши достатньо замовлень (і скарг на шум від сусідів), Воллі відкрив перший завод «Ейрстрим» у Калвер-Сіті, штат Каліфорнія.
Збудовані там трейлери були ‒ і залишаються донині ‒ візуально впізнаваними завдяки блискучій алюмінієвій обшивці та заокругленим кутам, які і створюють цю знамениту форму сріблястої кулі. Клепані алюмінієві панелі, завдяки яким виникли перші трейлери, були з матеріалу, подібного на той, з якого тоді робили літаки.
Байам перейшов на новий рівень пригод, коли почав переправляти трейлери через океан, виступаючи головним координатором поставок житлових трейлерів у проєкті «Ейрстрим Караванс». Він очолював цілі кавалькади трейлерних мандрівників на інших континентах, які часто разом подорожували пересіченою місцевістю протягом шести місяців поспіль.
Воллі помер у 1962 році і не став свідком висадки людини на Місяць ‒ а заразом і ролі, яку його творіння відіграло в цій історичній події. Не знаючи, які хімічні речовини астронавти можуть привезти на собі додому, НАСА вжило всіх заходів обережності: астронавтів «Аполлона-11» після прибуття доставили просто до трейлера «Ейрстрим», який був переобладнаний під мобільний карантинний блок. За словами представників компанії, НАСА обрало їхній трейлер через його «конструкцію, подібну до літака, автономність і високоякісні житлові приміщення, які можуть витримати труднощі при транспортуванні».
Спадщина «Ейстрим» живе й сьогодні, адже компанія Воллі зі штаб-квартирою в Джексон-Сентер, штат Огайо, продовжує втілювати інновації в його стилі. Прагнучи поєднати традиційне та альтернативне, вони спричинили нову хвилю попиту на вінтажні трейлери, які можна прикрасити відповідно до мінливих смаків.
Пристрасть Воллі об’єднувати людей і запалювати їхній ентузіазм до подорожей досі залишається в пошані: Міжнародний трейлер-клуб Воллі Байама (Wally Byam Caravan Club International), заснований у 1950-х роках, усе ще проводить регулярні зустрічі й продовжує організовувати кемпінг-подорожі. Учасники клубу носять спеціальні блакитні берети (як колись носив Воллі) й дотримуються своєї місії ‒ бути «розмаїтою спільнотою власників трейлер «Ейрстрим», яка цінує Веселощі, Дружбу та Пригоди».
Неважко зрозуміти захоплення прихильників цього першопрохідця в кемпінг-культурі ‒ особливо коли читаєш «Етичний кодекс», який Воллі залишив по собі. Він починається так:
«За цими словами стоїть мрія всього життя. Тим із вас, кому вони відгукнуться, я заповідаю цей кодекс… Моя мрія тепер належить вам».
Наведений нижче кодекс допомагає зрозуміти, чому бачення Байама не втрачає своєї привабливості. Ось деякі з головних засад:
- Відкривати для себе світ нових вражень… новий вимір насолоди, де мандри та гарна компанія будуть вашими постійними супутниками.
- Вирушати туди, куди дмуть вітри… через осяяні ліхтарями бульвари й непройдені пустелі… до відомих і невідомих куточків землі.
- Постійно намагатися розбудити в собі дух авантюризму, який спонукатиме шукати місце, де починається веселка… і так здійснювати свої туристичні мрії.
***
Національний gарк «Ґлейшер-Бей»
Ґуставус, Аляска, 1794 р. Фото Еліс Брукер
Національний парк «Ґлейшер-Бей» розташований у Внутрішньому проході Аляски і є частиною об’єкта Світової спадщини площею у 10 млн гектарів, що робить його однією з найбільших у світі захищених територій дикої природи. Це не тільки національний парк, але й жива лабораторія, дослідницький центр, біосферний заповідник, а також морський і наземний заказники світового значення.
Парк є притулком для одного особливого виду тварин: рідкісного блакитного ведмедя, також відомого як льодовиковий ведмідь. Про цих незвичайних істот відомо небагато. Вони є підвидом чорних ведмедів і дотепер залишаються однією зі світових загадок. Якщо ви відвідаєте цей величезний національний парк і випадково побачите блакитного ведмедя ‒ або будь-якого іншого ведмедя ‒ не наближайтеся до нього, не дозволяйте йому наближатися до вас і точно не намагайтеся зателефонувати другу в цей момент.
***
Маяк Мису Гаттерас
Бакстон, Північна Кароліна, 1803 р. Фото Венді Кіроа
Води біля мису Гаттерас настільки підступні, що їх навіть називають цвинтарем Атлантики. Невідомо, скільки кораблів тут розбилося, але за приблизними підрахунками, їхня кількість перевищує дві тисячі.
Коли теплі води Гольфстріму зустрічаються тут з арктичними водами Лабрадорської течії, наслідки часто бувають страшними. Густий туман, раптові шторми, десятиметрові хвилі й мінливе морське дно створюють по-справжньому небезпечні умови для навігації.
Уже в 1794 році Конгрес виділив 44 000 доларів ‒ непомірну на той час суму ‒ на будівництво маяка на мисі Гаттерас.
Протягом наступних двох століть море розмивало берегову лінію, і в 1999 році маяк було перенесено у більш безпечне місце на 880 метрів від берегової лінії. Маяк на мисі Гаттерас заввишки 60,5 метрів і вагою 5 000 тонн став однією з найвищих і найважчих кам’яних споруд, які коли-небудь переносили.
