Цьогорічна весна принесла садівникам України не квіти, а лід. Буквально. Шість ночей поспіль, із 7 до 13 квітня, зворотні заморозки знищили понад 90% врожаю персика лише в одному підприємстві – ТОВ «Грін Технолоджі ЛТД» поблизу Одеси. А таких підприємств по Одеській області – десятки. Повідомляє політикиня Алла Стоянова. За її словами, 120 тонн втрат продукції, 7,2 мільйона гривень недоотриманої виручки, 1,2 мільйона гривень недоотриманого ПДВ бюджетом, і це ще без урахування інших податків, зарплат, робочих місць, які мали б працювати, сплачувати і жити.
"А тепер уявіть, що таких виробників по країні — сотні. Помножте втрати в сотні разів — і ми маємо картину справжньої економічної драми, яку навіть ніхто не фіксує централізовано.Найболючіше — не сама стихія. Це природа, її не зміниш. Але те, що садівники лишилися сам на сам із бідою — злочинна байдужість", зазначила фермерка.
У 2020 році за ініціативою Алли Стоянової та підтримки Мінагрополітики та ВАР був створений законний механізм компенсації збитків від загибелі врожаю. Він працює. Але у 2024 році жодної копійки на це не закладено. Жодної! Аграрії мають самі фіксувати втрати, самі звертатися, самі доводити, самі шукати порятунку.Сучасні технології, як-от вітрові машини чи дощування, дозволяють зберегти врожай навіть при -6°C. Але коштують від €70 000. У Європі садівникам компенсують 70% вартості таких систем. В Україні — ні копійки. Жодних грантів, жодних програм. Жодної державної волі.
"Цього літа понад 90% персиків, нектаринів та іншого кісточкового — імпорт. І не завжди якісний. Ми, маючи ідеальні кліматичні умови, інтенсивні технології та вмотивованих аграріїв, вимушено вивільняємо полиці для чужого товару. Це — стратегічна втрата. Бо поки вітчизняний фермер бореться з морозами та чиновницькою тишею, імпортер закріплюється на ринку", — підкреслила аграрійка.
«Коли гине врожай — боляче. Але ще болючіше — коли гине довіра. Ми не просимо милості, ми просимо партнерства. Ми створили механізм компенсацій, ми знаємо, як запобігти таким втратам, ми маємо фахівців, технології й мотивацію. Але ми самі не витягнемо всю галузь з прірви. Сьогодні мова вже не про урожай — мова про шанс на виживання українського садівництва. І якщо ми не почуємо аграріїв зараз — завтра полиці заповнять імпорт остаточно. І не завжди якісний, не завжди свіжий, не завжди наш», — наголосила Алла Стоянова.
Аграрна Одещина
